Село Успенка розташоване на території Успенської сільської ради Буринського району, знаходиться за 12 км від райцентру і залізничної станції Путивль, і за 100 км від обласного центру. Дворів – 650, проживає 1678 чол. Загальна площа в адміністративних межах сільської ради 5002 га.
Село розташоване на полтавській рівнині в північно-східній частині України в степовій зоні на березі невеликої річки Куриці (притоки річки Сейм).
В Успенці виявлено ранньослов’янські поселення та могильник черняхівської культури. Він розташований на південно-західному схилі плато у північно-східній частині Успенки. У 1968-1969 роках експедиція на чолі з археологом Євгенією Махно дослідили 370 кв.м старовинного могильника. Розкопано 1600 поховань. Знайдено гончарний, з пишним орнаментом, глек, кістяні гребінці, двощиткову срібну фібулу із залишками тонкої тканини, гончарні та ліплені миски, фрагменти залізних предметів та інше. За розташуванням трупоспалень було встановлено, що люди жили на початку І тисячоліття нашої ери. А могильник належить до черняхівської культури (ІІ – VІ ст.). Тому було доведено, тут, в Успенці: між черняхівською культурою і давньоруською існують міцні генетичні зв’язки. Матеріали розкопок передані до історичного музею м. Суми.
Сучасне село було засноване у ХVІІ столітті, перша згадка датується 1647 роком. Це був період масового переселенського руху українських селян, міщан та козаків на землі Курської губернії. Поміщик Неплюєв поселив кілька кріпосних сімей на берегах ріки Куриця. Отримало назву "Велике Неплюєве". Воно входило до Курської губернії Путивльського повіту. На той час у селі діяла волосна управа, а на чолі общин – старости. Земля в селі становила основне багатство, але вона майже вся належала поміщикам та духовенству. Перед реформою 1861 року в селі було 6 поміщиків, які володіли 5 тисячами душ – кріпаків. У трьохкласній школі навчалося 40 дітей, був фельдшер, працювали крамниці, діяло 37 млинів. Після реформи 1861 року все це належало графу Головіну Івану Івановичу, який володів 4300 десятинами землі. Мав велике господарство, багате розкішне подвір’я, двоповерховий будинок, продуктові амбари, стайні, пташники, млини, спиртовий завод, винокурні, великий сад, цегельний завод.
На початку ХХ ст. графом Головіним збудовано церкву Успенія Пресвятої Богородиці, тут була зібрана величезна бібліотека. В 30-х роках ХХ ст. церкву зруйновано і пограбовано, а книги знищені у роки війни.
1918 рік – встановлення радянської влади в селі. 28 серпня 1918 р. Велике Неплюєве переіменовано на Успенку (це відбулося в день престольного свята "Успенія Пресвятої Богородиці" і проголошення нової влади). Відтоді і зветься село Успенкою. Землі графів Головіних були передані селянам, маєток розгромили жителі села.
У 1929 році був організований перший колгосп ім. Леніна. У 1932 році завершилася колективізація та з’явилися перші трактори. Створюються колгоспи: "Рози Люксембург", "VІ з’їзд Рад", ім. Леніна, "17 партійний з’їзд", "Шлях політвідділу", ім. Шевченка.
7
вересня 1943 року село звільнили від німецьких загарбників війська 121-ї
стрілкової дивізії під командуванням
генерал-майора І.І. Ладигіна. На початку
вересня 1941 року село Успенка окупували німецько-фашистські загарбники.
Грабуванням і катуванням колгоспників не було меж. Щоденні побої і наруги над
людьми ввійшли у звичку бургомістра Ветбекера. Були замучені і розстріляні
невинні люди. Сотні юнаків і дівчат насильно вивезено до Німеччини.
На
фронтах Великої Вітчизняної війни проти фашизму воювали 987 земляків, 285 з них
нагороджено орденами і медалями, 376
односельців полягли смертю хоробрих. На вшанування їх пам’яті у 1976 році
споруджено монумент Слави. 
На
братській могилі воїнів, що загинули за визволення Успенки в 1957 році
споруджено пам’ятник.
Уродженцеві Успенки молодшому сержанту Г.П. Головенському за мужність і відвагу, виявлені в боях за Кенігсберг присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ім’ям Гая Головенського названо школу в Успенці та риболовний траулер, побудований на Калінінградському судноремонтному заводі. У 1970 р. встановлено пам’ятник Гаю Головенському в селі.
Післявоєнний період відзначається інтенсивною відбудовою, зміцненням господарств, поліпшенням добробуту населення. В селі збудовано Будинок культури на 400 місць, дитсадок на 120 місць. У 1974 році в новій двоповерховій школі школярі села відсвяткували свято Першого дзвоника.
У 1991
році відбулося урочисте відкриття церкви Успенія Пресвятої Богородиці в
приміщенні початкової школи. А в 1999 році під керівництвом настоятеля церкви
отця Михаїла Коліщака почалося будівництво нової церкви. 
У 2004 році завершилася газифікація села.
Горді успенці і за своїх земляків. Це вчитель-методист, заслужений учитель України, народний учитель СРСР Пигуль Володимир Сергійович. Заслуговує на увагу створений учителем мінералогічний музей, один з не багатьох в Україні.
Серед талантів нашого краю особливе місце посідає художник–графік Микола Михайлович Бондаренко. У 2003 році відбулася виставка митця під назвою "Україна – 1933: Кулінарна книга" у Музеї Української Православної Церкви (Штат Нью-Джерсі, США). Його роботи брали участь у міжнародних виставках у Англії, Італії, Франції, Болгарії, Швейцарії, Польщі, Росії, Японії. Останнім часом Микола Михайлович працює в техніці ліногравюри.
Нині в селі Успенка діє загальноосвітня школа, дитячий садок "Сонечко", бібліотека, магазини, амбулаторія, філія Ощадбанку, поштове відділення, сільський будинок культури, в якому, зокрема, працює відомий в області фольклорно-етнографічний колектив, що носить звання народного.
Зібрала матеріал і записала - вчитель історії Успенської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Томашевська Л.П.